Шляхами Тараса Шевченка

   Свято

Мета заходу:Розширити знання учнів про життя  Т.Г.Шевченка,           ознайомити з короткими біографічними даними,

                       показати дітям нелегке дитинство поета за допомогою медіапрезентації,виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією великого Кобзаря,гордість за духовну спадщину українського народу,сприяти вихованню любові  до рідного краю,до історії свого народу,до його мови, до поезії Шевченка.

Слайд 1.

(Звучить «Заповіт»)

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Слайд 2.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Слайд 3.

Ведуча 1. 9 березня 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко – великий поет України.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти як свій

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Тарас вкраїнської землі

Був найвірнішим сином.

За волю, славу, честь її

Боровся до загину.

Слайд 4.

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Слайд 5.

Пісня “ Садок вишневий коло хати ”

Слайд 6.

В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Слайд 7.

Слайд 8.

Він кріпаком прийшов на світ

В курній селянській хаті,

Та вже живе дві сотні літ,

Бо духом був багатий.

Ведуча 2. Ріс Тарас, як і всі сільські кріпацькі діти, під Божою опікою, але вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників. Був він до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати.

Сценка 1.

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Тарас: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Тарас: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарас: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Тарас: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику.

Важка робота і нужда

Батьків звела зі світу.

В Шевченків дім прийшла біда:

Осиротіли діти.

Послухайте, як сам Тарас

Про це писав пізніше…

До речі, про сім’ю не раз

Згадає він у віршах.

Тарас: Там матір добрую мою

          Ще молодую у могилу

          Нужда та праця положили.

          Там батько, плачучи з дітьми,

          А ми малі були та голі,

          Не витерпів лихої долі,

          Умер на панщині.

          А ми розбіглися межи людьми,

          Мов мишенята.

Ведуча 3: В 11 років залишився він круглим сиротою, бо після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Відео-ролик про смерть батька.

Слайд 10.

Тарас: Утопився б молоденький,

             Щоб не нудить світом;

             Утопився б, тяжко жити

             І нема де дітись.

Маленьким втративши батьків,

Тарас служив дякові.

Від діда чув про козаків

І прагнув теж до волі.

В маєток свій пан Енгельгардт

Взяв Тараса в прислугу.

Життю хлопчина був не рад,

Не раз терпів наругу.

Тарас: Добре тому багатому

             Його люди знають

             А зі мною зустрінуться

            Немов недобачають.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами

Відео-ролик

Ведуча 4:  Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші « Мені тринадцятий минало».

Слайд 12.

Тарас: Вірш «Мені тринадцятий минало»

Ведуча 5: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Ведуча 6: Тарас наймитує, а випаде вільна часина – читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика.

Сценка 2.

Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: Розмалюєш нашу хату.

Тарас:Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксана: Авжеж, будеш!

Слайд 13.

Але, помітивши талант

Шевченка в малюванні,

Віддав його пан Енгельгардт

Ширяєву в навчання.

Слайд 14.

Була і академія пізніше,

Були і друзі і значні події…

Тарас почав тоді писати вірші,

В них до народу ніс про волю мрії.

Любив Шевченко свій народ

І мову солов’їну,

Любив під тихий шепіт вод

Оспівувать Вкраїну.

Слайд 15.

Пісня “ Тече вода із-за гаю ”

Слайд 16.

Любили друзі Тараса

За щиру його вдачу,

Що не черства його душа,

За відданість юначу.

Просили пана відпустить

Шевченка із кріпацтва

Відмовив пан. Тож відкупить

Вирішують із рабства.

Портрет Брюллов намалював

Жуковського поета.

І дорого його продав

Сів з друзями в карету,

Помчав до пана. Енгельгардт

Не проявив сваволі

Хоч був не дуже тому рад,

Та дав Шевченку волю.

Слайд 17.

Тоді подавсь Тарас в село

На рідну Україну…

Яким страшним воно було…

Народ від злиднів гинув…

Слайд 18.

Тарас: Чорніше чорної землі

            Блукають люди. Повсихали

            Сади зелені. Погнили

            Біленькі хатки, повалялись;

            Стави бур’яном поросли.

            Село неначе погоріло,

            Неначе люди подуріли:

            Німі на панщину ідуть

            І діточок своїх ведуть.

Слайд 19.

Тарас заплакав. Він не міг

Такої винести наруги.

Душею тяжко занеміг.

А підпанки – московські слуги

Над ним насміхались.

У Шевченка ж з болю й туги

Серце розривалось.

Слайд 20.

І ні в однім отім селі,

А скрізь по славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві.

Він від панів ішов між люди,

Розмови слухав їх сумні,

Що западали йому в груди

І виливались у пісні.

Пісня “ Зацвіла в долині”

В них Україна умирала,

Та не здавалась, оживала,

Й мов позбувалась тягаря

Під гострим словом Кобзаря.

За ті пісні, за клич бунтарський

Заслав Шевченка уряд царський

Далеко в Орськії степи,

Щоби прозрілі вже хлопи

Осліпли знову і забули,

Що десь-колись про волю чули.

Слайд 21.

Але Шевченко не корився,

А щиро Богові молився,

Писав, офорти малював,

А вечорами із зорею

Про Україну розмовляв.

Слайд 22.

Він витерпів, він не зігнувся.

До Петербурга повернувся

І з силою уже новою

Народ свій закликав до бою.

Він заповів нам на віки:

“ Кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте!”

Слайд 23.

Збулась, Тарасе, твоя мрія:

Свободи вітер вже повіяв.

І хоч спливло багато літ,

Ми твій сповнили заповіт.

Відвоював народ свободу.

Ми всі – від Заходу до Сходу

Будуєм, зміцнюєм державу,

Відроджуєм козацьку славу.

Слайд 24.

Багато літ минуло з того часу

Праправнуки вивчають «Заповіт»

У Каневі вклоняється Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.

Слайд 25.

Він – дитя з-під стріхи, він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу як ніхто на світі

А та наша слава не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко – сонце України.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душу окриля

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Ведуча 7: Шляхом сомоосвіти кріпак Шевченко здобув знання, став одним з найосвіченіших людей свого часу, людиною енциклопедичних знань.

Ведуча 8: Майже все своє свідоме життя прожив за межами рідного краю, був насильно відірваним від народу й залишився вірним сином своєї матері-вітчизни, вірним її традиціям, культурі, мові.

Ведуча 9: Його переслідували, карали, кидали в нелюдські умови, але він не зрікся своїх поглядів, переконань та ідеалів.

Ведуча 10: Дорослі і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятатимуть його заповіти.

Ведуча 11: Життя Шевченка – подвиг, перед яким треба схилитись. (Всі схиляються)

Вклоняємося ми тобі за те,

Що нарід свій зумів з колін підняти,

Що вільний дух у серці в нас росте

Що вільну матір можемо обняти.

Ти вірив, що в оновленій землі

Врага не буде більше супостата,

І більше сновигати у імлі

Не буде вільний син і вільна мати.

Слайд 26.

Пісня « Про Шевченка, про Тараса»

Слайд 27.

Над широким Дніпром у промінні блакить

і висока і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

що народу віддав свої сили.

Спи спокійно, поет! Образ огненний твій

не зітерти ні бурі, ні часу.

У великій сім’ї , славній, вольній, новій,

Ми тебе не забули, Тарасе!

Слайд 28.

Розірвали ми кайдани,

Волю окропили,

На землі твоїй любимій

Сади посадили.

Вже немає більше пана

У нашій країні

Вічне щастя, світлу долю

здобули ми нині.

Ведуча 12: На цьому наше свято закінчено. Дякуємо за увагу.

Слайд 29.