Кроссенс на уроках літератури

Кроссенс  –   головоломка нового покоління, побудована на асоціаціях. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд». Цей вид головоломки винайшли зарубіжні педагоги в 2002 році. Ідея  належить письменнику, педагогу і математику Сергію Федіну і доктору педагогічних наук, філософу і художнику Володимиру Бусленко.  Ідея кроссенса проста. Це  асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти    картинок.
Зображення розташовують так, що кожна  картинка має зв'язок із попередньою і наступною,  а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс - знайти асоціативний  зв'язок  між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.
Використання на уроках
Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою  нетрадиційної перевірки знань із теми.  Застосування кроссенса на уроці різноманітне, його можна використати:
 При формулюванні  теми і мети уроку;
 При вивченні нового матеріалу, в якості постановки проблемної ситуації;
 При закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;
 При підведенні підсумку роботи на уроці, включити як  рефлексію.
Можна побудувати весь урок в формі кроссенса, тобто дев’ять елементів кроссенса можуть
представляти собою структуру уроку.
Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.
                 Для вчителя кроссенс :
 Це  спосіб поглибити розуміння вже вивченого шкільного поняття (явища, теми);
 Це можливість показати неординарне практичне застосування знань і зв'язок вивченого з життям;
 Це можливість встановити  міжпредметні зв’язки з іншими шкільними дисциплінами.
     Для учня кросенс:
 Це розвиток логічного, образного і асоціативного мислення, уяви;
 Це прояв нестандартного мислення і креативності;
 Це розвиток можливості самовираження.
Робота з кроссенсом відображає глибину розуміння учнями  вивченої теми. 
Під час  розгадування кроссенса розвиваються комунікативні і регулятивні вміння; навички роботи з інформацією; підвищується допитливість і мотивація до вивчення  предмету.
Тому кроссенс – головоломка нового покоління, яка поєднує в собі найкращі якості зразу деяких інтелектуальних розваг: загадки, ребусу, головоломки. Кроссенс є прекрасним засобом розвитку  логічного і творчого мислення учнів.

Предмет      українська література
Клас   9 Розділ      «Нова українська література»
Тема        І. Котляревський. Творчість письменника – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. Історія створення «Енеїди».
 Етап уроку   Опрацювання навчального матеріалу
Міжпредметні зв’язки :  зарубіжна література, художнє мистецтво 

Кроссенс

 До уроку діти виконували випереджувальне завдання, працюючи в групах     
1 група опрацювала біографічні відомості, 2 група вивчила творчий доробок митця, 3група ознайомилася з історією написання поеми. На уроці діти виступили з повідомленнями.  З метою утримання уваги учнів під час виступу груп можна запропонувати роботу з анкетами, де треба вписати або підкреслити певний навчальний матеріал. Виконуємо на уроці й словникову роботу: опрацьовуємо терміни травестія й бурлеск. На завершення пропонуємо попрацювати над розв’язанням кроссенса ( учні вже мають бути обізнаними з технологією роботи з кроссенсом, урок не передбачає введення цього виду роботи). Кроссенс акцентує увагу учнів на ключових моментах, змушує повернутися до матеріалу, який прозвучав у виступах – повторне сприйняття. Після цього учні доопрацьовують свої анкети і здають учителеві колективний результат. 
Приклад розв’язання кроссенса
По периметру:
1-2 – тризуб – цифра 1;  3- цифровий символ України і цифра один – зовнішній зв'язок;   герб – державний символ України та цифра один: одна у світі, неповторна й іншої у нас держави немає;
2-3 – цифра 1 – «Енеїда»;  «Енеїда» - перший в Україні твір, писаний живою розмовною мовою, з поеми розпочався новий літературний період;
3-6 – «Енеїда» - театр;   театр «Глобус» - це шекспірівський театр, у якому жіночі ролі грали переодягнені чоловіки, і поема теж використала прийом переодягання своїх героїв – прийом травестії;
6-9 – театр – картина Рєпіна;   види мистецтва;  в театрі життя виставлене на показ глядачам, у поемі життя і побут України ХVІІІ ст.  теж виставлене на показ; підмічаємо, що козацтво сміється і зауважуємо, що це життя подане за допомогою сміху – бурлеску;
9-8 – козаки – Вергілій;  козаки – українські герої, у Вергілія теж зображені  герої античної доби, козацтво стало прообразом античних героїв поеми ;
8-7 – поет – перо,  найперше перо є знаряддям письменника, а ще сюжет Вергілієвої поеми надихав й інших письменників до творчості, наслідування вже існуючих творів призвело до явища епігонства в літературі;
7-4 – перо – бібліотека;  написані твори збагатили українську літературу;
4-1 – бібліотека – прапор;  книжковий фонд бібліотек є національним скарбом держави.
По хресту:     5-2 – Котляревський – цифра 1;  поема письменника стала першим друкованим твором українською мовою, Котляревський є зачинателем нової української літератури;
5-6 - Котляревський – театр;  автор травестійного твору, а ще письменникдраматург;
5-8 – Котляревський – Вергілій;  поет зробив переспів Вергілієвої «Енеїди», наповнивши твір новим змістом;
5-4 – Котляревський – бібліотека;  поет став класиком вітчизняної літератури.

НАВЧАЙМО ГРАЮЧИСЬ!Засвоювати навчальний матеріал можна граючись. Повірте, цікаво буде як учням, так і вчителям. 

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯУрок у вигляді прес-конференції – цікава задумка. Якщо це урок літератури, прес-конференцію можна провести з автором певного твору, роль якого виконуватиме один з учнів, а всі інші будуть ставити запитання як журналісти.

Вони можуть поцікавитися фактами біографії, творчості, розпитати, як виникла ідея для написання того чи іншого роману (повісті, вірша) та висловити власну інтерпретацію. Звичайно ж, до прес-конференції слід  добре підготуватися, щоб і питання, і відповіді були цікавими та достовірними.

Такі ж прес-конференції можна проводити на уроці хімії (запросити, приміром, на прес-конференцію Менделєєва), фізики (Ньютона) або геометрії (Піфагора).

ЧАРІВНА ВАЛІЗАУчитель пропонує учням здогадатися, кому належить валіза, називаючи речі, які у ній лежать. Або інший варіант: здогадатися, що лежить у валізі, називаючи факти про цю річ.

Наприклад, на уроці літератури можна спитати, кому могла б належати валіза з гострим маленьким ножичком та хутровою муфтою (розбійниця із «Снігової кролеви»).

На уроці біології заховати у чарівну валізу мікроскоп та запропонувати учням здогадатися, перелічуючи певні факти: «Вперше цей предмет з’явився в 1590 році завдяки голландському оптику  Янсону»;  «Масове виробництво цих предметів налагодив знаменитий учений Галілео Галілей у 1612 році» і так далі.

ДАЙТЕ ВОЛЮ ФАНТАЗІЇЦя гра більше підходить для уроків літератури. Учням пропонується продовжити сюжет тієї чи іншої історії на свій розсуд. Проте слід враховувати іхарактер персонажів, і обставини, у яких вони перебувають, щоб сюжет виглядав правдоподібним та не змусив аудиторію сказати вам “Не вірю!”.

“БЛЕФ-КЛУБ”, АБО “ВІРЮ-НЕ ВІРЮ”Чудова гра на перевірку знань. Учитель читає певні формулювання, частина з яких правильна, а частина – ні. На цій грі одразу видно, хто з учнів справді знає, а хто намагається просто здогадатися або відгадати.

ГРА “РЕСТАВРАЦІЯ”Учитель роздає учням тексти зі скороченнями, умовними позначками, без знаків пунктуації та з пропусками загальноприйнятих слів. Завдання учнів – “реставрувати” текст та доповнити його.

ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Морфологічні особливості дієслова виявляються в тому, що воно має п’ять форм:

1. Неозначена форма дієслова (інфінітив).
Це така незмінювана форма дієслова:

• називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число;
• відповідає на запитання що робити? що зробити?
• має інфінітивний суфікс -ти (-ть), який не входить до основи.

2. Особові форми, їх краще назвати способовими, бо тут ідеться про способи (дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного способу, про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та у наказовому способі і про родові форми у минулому часі й умовному способі.

Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.

Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники.
1-а особа — я, ми
2-а особа — ти, ви
3-а особа — він, вона, воно, вони
Наприклад: ходжу (я) – 1-а особа однини.

3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.

Такі дієслова:

• називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи);
• не поєднуються з підметом;
• мають тільки одну форму, не змінюються.

Безособові дієслова можуть означати:
1) явища природи (світає, розвидняється, смеркає, підмерзає, замело, занесло, хурделить, вечоріє, задощило);
2) фізичний або психічний стан людини (нудить, морозить, гнітить, кортить, не віриться, бачиться, примарилось, не сидиться, не хочеться);
3) випадковість (щастить, повезло, не везе, таланить, удалося);
4) буттєвість (минулося, не стало, було, не було, немає).
Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими: Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться (Нар. творчість); Краю плавням не було (М. Коцюбинський); Пахло полином. І тишею, спокоєм віяло звідусіль (А. Головко).

Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях:

Ой у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито.
Ой убито-вбито, затягнено в жито,
Червоною китайкою личенько покрито (Нар. пісня).
Уже мене пошарпано, всі квітоньки загарбано,
Всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки

(Леся Українка)

4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: вишитий рушник, намальована картина, освітлена вулиця, блимаючий вогник, плутані стежки, недочитана книга, любляча дружина, кохана дівчина, підготовлена відповідь.

5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма:

• пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію;
• відповідає на питання що роблячи? що зробивши?:

Над сріблом води лісової, знімаючись, щиглик дзвенів (М. Рильський); 

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (О. Довженко).

Сторітелінг на уроці української мови і літератури

Сторітелінг на уроках

Метод сторітелінгу, або розповідання історій, особливо ефективний в епоху технологій, коли факти, що їх мають запам’ятати на уроках учні, губляться серед інформаційного шуму. Вдало побудована історія має великий шанс прижитися серед учнівської аудиторії. Адже розповідання історій передбачає вкраплення власного або чужого досвіду, комунікацію та емоційне співпереживання. Донесення ідеї, а не лише інформації. 

Українська мова

На одному з уроків запропонуйте кожному учню скласти розповідь на вільну тему, вживаючи, наприклад, не менше 20 дієслів чи прикметників. Або поміркуйте над спільною історією, де будуть використані всі відомі класу синоніми до слова «дім». Можна також поекспериментувати з молодіжним сленгом: пошукайте разом синоніми до слова «класно» та включіть їх в історію.

Для чого: Такі завдання значно збільшують словниковий запас, впливають на точність і чистоту мови. Розвивають усне та писемне мовлення. Також вправа ефективна, коли необхідно закріпити знання про окремі частини мови.

Українська та зарубіжна література

Запропонуйте учням обрати одного героя чи героїню з твору, який вони прочитали, та приготувати невеличкий виступ-розповідь на тему «Який я персонаж?». У виступ варто включити цікаві факти про героя, його пригоди і ту епоху, про яку учні дізналися з твору.

Для чого: Діти вчаться більш повно уявляти час та події, описані в літературному творі, аналізувати й зіставляти важливі факти, продумувати структуру публічного виступу. Для слухачів це теж має хороший ефект: імовірність того, що вони запам’ятають літературний твір і конкретні моменти з нього, значно зростає. Адже тепер в уяві закріпиться стійка асоціація: літературний твір — цікавий виступ когось з однокласників. Також вправа розвиває емоційний інтелект і здатність до емпатії.

КАЗКА ПРО ІМЕННИК

   У чарівній країні Морфології жив Пан. І був він страшенно пихатим і гордим.

— Я найголовніший житель нашої країни! — любив просторікувати він. — Адже саме я озна- чаю назву предмета і відповідаю на питання хто? що? Можу означати власну або загальну назву, назву істот або неістот. Змінююся за числами і відмінками. Крім того, я дуже родовитий, бо ж маю рід: чоловічий, жіночий, середній і спільний. А у реченні можу бути будь-яким членом. Хто ще має такі привілеї від матінки Мови?

Я думаю, ви вже здогадалися, як звати цього гордовитого Пана?

КАЗКА ПРО ПРИКМЕТНИК

Одного разу, коли пан Іменник гордовито й поважно запевняв усіх жителів Морфології, що він приносить найбільше користі матері Мові, його перебив пан Прикметник:

— Гов, сусіде! Я теж, як і ти, змінююся за числами і відмінками. А ще й за родами. І, здається, без моєї ознаки ти не був би таким гарним і зрозумілим. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмімо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно просте і бідне, а запроси мене — і почуєш: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна!» Правда ж красиво?

Візьми втямки й те, що я вказую і на приналежність певній особі. А у реченні найчастіше виступаю означенням, рідше — присудком.

Отже, я теж потрібний нашій матері Мові, не менш ніж ти.

— А й справді, — погодився Іменник, — не варто нам сваритися. І стали Іменник із Прикметником жити в дружбі і злагоді

КАЗКА ПРО ДІЄСЛОВО

Давно це було. У країні Морфології запанували сум і неспокій. «Що робити? Що зробити?» — перепитували жителі цієї країни одне одного, але ніяк не могли діяти. Побачила мати Мова таку тривогу своїх підданих і вирішила поселити в країні Морфології ще одного жителя, який би означав дію або стан предмета.

По-царськи нагородила матінка Мова нового жителя. Він має вид (доконаний і недоконаний), буває перехідним або неперехідним, змінюється за способами (дійсний, умовний, наказовий), часами (минулий, теперішній, майбутній), числами й особами. У реченні ж найчастіше виконує роль присудка.

А головне, він зумів відповісти на запитання що робити? що зробити? і навчив усіх діяти. Тому й назвали його Дієслово.

КАЗКА ПРО ДІЄСЛОВО ТА ЧАСТКУ НЕ

Не за горами високими, не за морями глибокими, а ось тут, зовсім поруч, у країні Морфології жило Дієслово. Було воно то перехідним, то неперехідним, то доконаним, то недоконаним. Перестрибувало з минулого часу в теперішній, з теперішнього — у майбутній. Мало дієвідміну та особу. У реченні присудком працювало. Словом, жило — не тужило.

Та одного разу зустріло Дієслово частку Не. Глянуло воно в очі красуні й зрозуміло, що закохалося. Та й Частка Не відповіла йому взаємністю.

І незважаючи на те, що писалися окремо, жили вони дружно і щасливо. З’явилися навіть дієслова, які без не не вживалися (нехтувати, неволити, незчутися, непокоїтися). Але ж і префікс

недо- вказував на неповноту дії і теж писався разом (недочув, недобачає).

Можливо, так і прожили б вони в любові та злагоді, якби не з’явився злий чарівник. Викрав він Частку і заявив, що відпустить її тільки тоді, коли з’являться семикласники, які виконають завдання, які він надіслав до всіх шкіл України. Одержали ці завдання й ми. То, може, спробуємо допомогти Дієслову та Частці Не?

КАЗКА ПРО ДІЄПРИКМЕТНИК

У країні Морфології жили собі Дієслово й Дієсловиха. І було в них багато діток. Дієслово працював у реченні присудком, а Дієсловиха поралася по господарству та навчала дітей дієслівної роботи. Усі діти працювали охоче. Тільки Неслухнянкові це не подобалось.

— А мені нецікаво! Сотні разів робити те саме!

І вирішив він залишити своїх родичів та податися навтьоки, куди очі бачать.

Ось нагулявся він, відпочив. І захотілося йому якоїсь цікавої роботи. А тут якраз тітка Прикметничиха з дітками йде назустріч. От вона й запропонувала:

— Приставай, Неслухнянку, до нас. Якщо тобі зі своїми нецікаво, то, може, у нас сподобається.

Минув час. Неслухнянко дуже змінився. Він зберіг вид (доконаний і недоконаний) та час (теперішній і минулий).

Не втратив також і можливості мати залежні слова. Але й дружба з Прикметником не минула безслідно. Неслухнянко навчився змінюватися за родами, числами і відмінками, залежати від Іменника та виконувати роль означення. І почав він означати ознаку за дією, а всі знайомі почали називати його Дієприкметником — особливою формою дієслова.

КАЗКА ПРО ДІЄПРИСЛІВНИК

Жили в країні Морфології два сусіди: Дієслово та Прислівник. Добре вони жили, дружно, сім’ями товаришували. І була у Дієслова красуня-донька, а у Прислівника — син-богатир. І от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися.

Народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. А від матері — вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники).

Довго думали батьки над іменем для свого нащадка. Мати підкреслювала, що її син — особлива форма дієслова, але й Прислівник заявляв про свої права. І врешті-решт вирішили вони назвати сина Дієприслівником.

КАЗКА ПРО ЛІНИВОГО ІГОРЯ ТА ОБРАЖЕНОГО ПРИЙМЕННИКА

Лягаючи спати, Ігор згадав, що він сьогодні не відкривав підручника з рідної мови. А завтра ж вчителька обов’язково викличе.

— Про що ж ми говорили сьогодні на уроці? — намагався згадати хлопець. — Здається, про прийменник.

Але як Ігор не старався, згадати щось про цю частину мови він не міг.

— Ну й не потрібен він мені зовсім цей прийменник. Обійдуся й без нього! — пробурмотів розгніваний Ігор і, заспокоївшись, заснув.

Йому навіть на думку не спало, що його слова зараз чує не хто інший, а сам пан Прийменник! Страшенно образився він на хлопчика.

— Як це я не потрібний? Якщо я службова частина мови, то це ще нічого не значить, адже я роблю велику послугу Іменнику, Прикметнику, Числівнику, Займеннику. Разом із ними у формі

непрямих відмінків я вказую на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету та інші значення. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє речення: «Учень іде… школи». Крім того, я належу до тих, хто ніколи не змінюється. І раптом виявляється, що я не потрібний. Не можу терпіти такої наруги! Піду світ за очі.

Написавши записку, Прийменник зник.

А Ігор прокинувся вранці, одягнувся. Аж тут мама кличе: «Іди снідати!»

— Залиш сніданок… столі, — гукнув Ігор і сам здивувався, адже він хотів сказати «на столі».

— Що? — перепитала мама.

Ігор повторив, але знову вийшло так само.

— Ти що, знущаєшся?! — вигукнула розгнівана мати і пішла на роботу, не сказавши синові ні слова.

Зайшовши на кухню, Ігор дуже засмутився, адже сніданку не було.

— Це так і померти можна, — розгубився Ігор.

І раптом він побачив записку: «Якщо ти вважаєш, що можеш обходитися без мене, будь ласка. Я зникну з твоєї мови. І повернуся лише тоді, коли ти виконаєш усі мої умови:

1. Зрозумієш, що без мене не можна обійтися.

2. Вивчиш матеріал за опорною схемою.

3. Виконаєш усі тренувальні вправи, які я пропоную. Прийменник

— Тепер я все зрозумів! — вигукнув Ігор і схопив підручник.

Діти, допоможімо Ігорю повернути Прийменника.

Заняття-тренінг методичного об’єднання вчителів гуманітарного циклу

    «Я крокую до майстерності»

Мета: вчити педагогів  діяти та спілкуватися між собою, стимулювати бажання підвищувати свій професійний рівень, активізувати творчий потенціал кожного педагога,здатність до пошуку та засвоєння нових знань,уміння навчатися впродовж життя, сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомленню унікальності особистості кожної людини.

Девіз: Розуміти один одного, поважати, прощати, співпрацювати.

Хід заняття.

Вступне слово голови методобєднання.

Сьогодні ми з вами зібралися на занятті, яке проводиться у формі методичного тренінгу. Тренінг – це продуктивний і цікавий процес. Гаслом нашої роботи будуть слова К. Ушинського «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться».

Сучасна методична література популяризує величезну кількість методів і форм, які дозволяють установлювати нові взаємини між учителем та учнями, підвищувати ефективність і результативність навчального процесу. Робота в групах спонукає учасників до виконання завдань творчого або дослідного характеру. Відома в наш час думка, що учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який слід запалити, завоювала широке визнання. Прагнучи запалити цей факел, домогтися глибоких, міцних знань, а головне – стійкого інтересу до предмету, творчі педагоги випробують багато нестандартних форм та методів навчання. Завдяки цікавим формам роботи М\О учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання; це робить учителя більше психологічно захищеним та впевненішим у собі та  різко поліпшує якість планування наступних уроків, стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя. Часто работа методичного обєднання, на мою думку, носить формальный характер, та особливого значення для вчителя не має.Хоча,це важливий засіб формування нашої професійної компетентності. Не варто переобтяжувати заняття теоретичною інформацією, необхідно планувати час на практичне застосування знань.

І. Знайомство.

Тренер звертається до учасників: «Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поділитися своїм досвідом та віднайти для себе щось корисне. У цьому нам допоможуть сьогоднішні вправи».

Вправа «Не хочу хвалитися, але я …»

Мета: познайомити учасників тренінгу, створити  сприятливий мікроклімат у групі, розвивати уміння стислої самопрезентації.

Хід вправи: усі учасники тренінгу сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім’я та говорить фразу, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я…». Наприклад: «Не хочу хвалитися, але я (П.І.П) з допомогою учнів 9 класу організувала і провела у Зеленодольській  школі №2 свято рідної мови під назвою «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить». У вправі мають бути задіяні всі учасники.

ІІ. «Розминка»

Гра «Невидимий зв'язок»

Мета: створення умов для встановлення контакту.

Обладнання: моток міцних цупких ниток.

Учасники стають, утворюючи коло, на відстані витягнутих рук і заплющують очі. Ведучий виходить у середину кола й розповідає історію:«Багато років тому на землі жив мудрець, який спочатку довгий час подорожував по різних містах і селах, а потім присвятив себе роздумам про людську сутність. І зв’язав мудрець довгу й дуже тонку нитку. Вирішив він обійти добрих серцем людей та зв’язати їх цією дивовижною тонкою ниткою».

Ведучий розповідає історію та обходить учасників, вкладаючи кожному в руки нитку. Коли нитка опиняється в останнього учасника, ведучий відрізає її й зв’язує кінці. Таким чином нитка утворює замкнене коло.

«Воістину, нитка була унікальна. Гладенька, тонка, вона була зовсім непомітною для людини, але, попри це, впливала на її стосунки з іншими людьми. Ті, кому мудрець передав дивовижну нитку, стали добрішими, спокійнішими, терпимішими. Вони стали уважніше ставитись один до одного, намагалися зрозуміти думки й почуття ближнього. Іноді вони сперечалися, та, на диво, нитка натягувалася, проте не обривалася. Іноді вони сварилися, але після примирення обірвані кінці зв’язувалися знову. Тільки вузлик нагадував про минулу сварку.

Що зробили люди з подарунком мудреця? Хтось дбайливо зберігав, передаючи її таємницю з покоління в покоління. Хтось, не відчуваючи присутності нитки, залишав на ній велику кількість вузликів, та й характер цієї людини поступово ставав «вузлуватим». Але головне - у кожного з’явилася здатність протягувати нові нитки до тих, кого він вважав близькими й друзями, соратниками та партнерами».

Зараз ви відчуваєте в руках дивовижну нитку, подарунок мудреця. Давайте перевіримо, що може статися, якщо кожен з вас потягне її на себе. Бачите, вона натягнулася й ріже руки. Такі стосунки називаються натягнутими.

А якщо хтось потягне на себе, а хтось не стане цього робити? Рівновага кола порушиться. Хтось почуватиметься більш стійким. Про таких кажуть: «Він тягне покривало на себе».

Деякі люди люблять чіпляти цю нитку собі на шию. Хочете спробувати? Відчули, як боляче нитка ріже шию? У таких ситуаціях кажуть: «Посадив собі на шию».

Із цією ниткою можна проводити різні експерименти. Багато людей присвячують цьому ціле життя. Натягнуть, розірвуть, зав’яжуть вузол, повісять на шию чи взагалі відпустять.

Давайте зараз спробуємо знайти такі положення й натяг нитки, які були б найбільш зручними для всіх. Запам’ятаймо цей стан кожною клітинкою свого тіла.

Питання для обговорення:

1. Які були ваші враження від зіткнення із цією дивовижною ниткою, подарунком мудреця?

2. Що було легко, а що важко в цій грі?

3. Чого може ця гра навчити команду?

Висновок: відчуття невидимого зв’язку допомагає встановити довірливі стосунки в команді. Комфортність взаємин залежить від стану нитки, натягнутого чи вільного. Експериментуючи з натягуванням нитки, ми символічно проживали різні типи взаємин між людьми. Головне – незважаючи ні на що, уміти поновлювати комфортне положення нитки.

         ІІІ. Правила роботи в групі.

Мета: вироблення правил ефективного спілкування, наприклад:

▪  добровільна участь у виконанні завдань;

▪  щирість у спілкуванні;

▪  персоніфікація висловлювань;

▪  конфіденційність;

▪  активність;

▪  толерантність;

▪  право на підтримку тощо.

ІV. Очікування від тренінгу (дерево очікувань).

Мета: виявити очікування учасників тренінгу.

Завдання: записати на аркуші паперу у вигляді плодів червонобоких яблук свої очікування; кожен запис «озвучується» автором, прикріпити своїяблука до дерева очікувань.

Рекомендація: до очікувань треба повернутися наприкінці тренінгу, з’ясувавши, які очікування справдились, які ні, чому.

V. Проведення тренінгів

Вправа «Ми можемо бути письменниками»

Вид діяльності – читання.

         Об’єднати учасників у три групи  ( шляхом пори року).

         Кожна група отримує конверт із набором речень ( у всіх груп однакові).

Речення необхідно скласти в логічній послідовності, щоб отримати змістовне оповідання. Представник групи презентує розповідь.

         Конверти з реченнями:

▪  Його серце тьохнуло.

▪  Було дуже пізно.

▪  Десь загавкав пес.

▪  Чи має щось сенс у житті?

▪  Він узяв її за руку.

▪  Місяць немов великий апельсин.

▪  Потяг рушив.

▪  Він поглянув на неї.

▪  Ця зустріч остання.

▪  Легкий вітерець доносив схвильований шепіт.

▪  Почулося скреготання заліза.

▪  Пролунав постріл.

▪  Він зрозумів, що тільки вона могла зробити його щасливим.

▪  Її очі були заплющені.

Висновок: у кожній команді буде власне оповідання. Зазвичай звучить питання: а як правильно?  Люди звикли діяти відповідно до усталених стереотипів, які створили інші люди. Тут немає правильного чи неправильного оповідання, кожна група мала свою логіку, якою користувалася. Кожен у групі розуміє цю логіку. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже кожен має право на її висловлення, а думка – на існування.

Вправа «Згода – незгода – оцінювання»

         Вид діяльності – говоріння, лексика, граматика.

Робота в групах: об’єднаймося в три групи.

Кожна група отримує завдання:

1.     Складіть перелік слів, фраз, за допомогою яких ви висловлюєте згоду.

2.     Складіть перелік слів, фраз, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду.

3.     Складіть перелік слів, фраз, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій або вчинків іншої людини.

Обговорюємо результати і записуємо на трьох аркушах найцікавіші фрази, прийняті всіма учасниками.

Наприклад:

∙        Це не викликає сумніву.

∙        Я готовий із цим погодитись.

∙        Мені близька така думка.

∙        Я поділяю (підтримую) цю точку зору (думку).

∙        Моя точка зору цілком збігається з висловленою.

∙        Мені так не здається.

∙        Я думаю інакше.

∙        Я маю іншу точку зору.

∙        Шкода, але не можу з вами погодитись…

Вправа «Історія з торбинки»

         Вид діяльності – говоріння, лексика.

У торбинці вчителя можуть лежати відповідно до теми: зображення  видатних постатей, представників різних професій, шкільні прилади…

Кожен навмання обирає щось у торбинці та розповідає про те, що має в руці: «Це олівець. Він довгий, жовтого кольору, я можу малювати ним квіти» тощо.

Вправу можна використовувати для розвитку мовлення, емоційного розвантаження. Тоді в торбинці можуть лежати будь-які речі.

VІ. Прикінцеве слово «Все залежить від тебе».

Колись давно у древньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий мандарин (знатний вельможа). Весь день його складався з примірок багатого вбрання та розмов з підданими про свій розум... Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось пройшов по всій країні поголос, що неподалік від кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх на світі. Дійшов той поголос і до нашого мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати якогось там ченця найрозумнішою людиною у світі!? Але виду про своє обурення не подав, а запросив мудреця до себе у палац. Сам же задумав обдурити ченця: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках - живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе - я роздушу метелика, а якщо мертве - я випущу його...» І ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося багато людей, всім хотілося послухати словесний поєдинок найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися, і до зали ввійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його запитання. І тоді, зло всміхаючись, мандарин проказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках - живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відповів: «УСЕ В ТВОЇХ РУКАХ!» Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.

Отже, лише від вас залежить, чи буде ваша взаємодія з іншими живою, яскравою, плідною, чи навпаки.

VІІ. Підбиття підсумків: чи справдилися ваші очікування?

(повертаємося до очікувань)

Вправа «Аркуш, який гуляє сам по собі» (робота в групах).

Вид діяльності – письмо, говоріння, читання.

Ведучий/тренер передає аркуш паперу у групи і ставить єдине запитання: «Якого досвіду ви сьогодні набули?» Аркуш переходить від групи до групи і проходить кілька кіл. Відповіді учасників не повторюються. Така вправа дає можливість отримати максимально велику кількість відповідей, інформації.